Я ー киянка. Я народилась та прожила тут майже 26 років. І зараз, коли я стою в заторі о 17.30 робочої середи, останнє, про що я думаю стосовно Києва ー що він надихає і чарує.
Завтра мені знову рано вставати, їхати в метро, на вихідних, можливо, я вип’ю коктейль у барі недалеко від дому, або відвідаю кінотеатр, а краще просто спатиму. Київ за багато років рутини став для мене шматом території з будинками, інфраструктурою, втомленими буденністю людьми та величезною кількістю машин. Якщо ви приїдете до Києва, я краще доручу ваше дозвілля комусь іншому, хто з захопленням буде вихваляти собори, майдан, Лавру та Поділ. Я жодного разу не була у Лаврі, або у інших історичних «пам’ятках» Києва, які муляють очі в «гуглі», коли вбиваєш «цікаві місця київ». Я ненавиджу центр, бруд, галасливих школярів з алконапоями, бомжів, нав’язливих вуличних артистів. Я не гуляю по Хрещатику та завжди чимшвидше перебігаю Майдан, якщо опиняюсь там.
Нащо взагалі я все це пишу? Бо я люблю Київ, і мені неприємно навіть від думок про життя десь ще, нехай навіть в Парижі чи Нью-Йорку.
Я хочу захистити перед іншими та перед собою найкраще місто в світі та нагадати всім і собі, чому кияни ー найщасливіші люди. Я наведу декілька особливих місць, які запали мені до серця, та які, я сподіваюсь, не залишать байдужим нікого.
Дарницький міст
Єдиний міст, який не має пішохідної зони. Це його ми бачимо у кліпах Майлі Сайрус та Нетти Барзілай. Раніше я часто їздила автівкою зранку додому саме через Дарницький міст. Для мене це одне з найсильніших відчуттів ніжності до Києва: авто на великій швидкості, червоне сонце над Дніпром та відчуття мирного спокою, цілковитої свободи та величі від краси ранкового міста. Проїдьтеся літом о 5.30 ранку цим мостом назустріч сонцю і ви одразу закохаєтесь у Київ.
Зелений театр
Або «зеленка» на сленгу киян. Особливе місце, яке показує Київ молодим, п’яним студентом на літніх канікулах. Це клуб під відкритим небом, який влітку робить дешеві та «відірвані» вечірки. Для мене ー це танці до ранку, коктейлі у пластикових стаканах, басейн вночі, біль у м’язах на наступний день, похмілля, та щастя відчувати себе частиною нічного життя. Найкраще піти до ЗТ у ніч вікенду, щоб думки про роботу та буденні проблеми не заважали відірватись на повну і потім зустріти світанок у парку Слави.
Арт-завод “Платформа”
Закритий простір за стінами старої швейної фабрики. Мене приваблює це місце вночі, тут проводяться різноманітні вечірки, співають маловідомі молоді виконавці. Загалом атмосфера просто неймовірна, будучи тут ти завжди відчуваєш себе частиною чогось великого, але разом з тим дуже тобі близького, хоча виконавця з зеленим волоссям на сцені ти бачиш вперше. Відвідайте це місце, щоб пізнати неформатний та вільний від упереджень Київ.
Стадіон “Олімпійський”
Місце, яке розділило зі мною найкращий день у житті – 8 липня 2015 року – дата концерту Muse у межах фестивалю Upark. Тепер мені завжди перехоплює подих, коли я опиняюсь на території стадіону, спогади про концерт свіжі, як від вчора. Тисячі інших киян можуть сказати те ж саме про спортивні матчі та концерти, Олімпійський всередині береже найщиріші божевільні емоції від перемоги футбольної команди або від зустрічі з музикальним виконавцем. Величезний, масштабний, гучний, ейфорійний, ніби портал в інший вимір – це міжнародний та сучасний Київ.
Метро
Як не дивно та не банально :) Запах смоли на «зеленій гілці», прохолода влітку та цілковита відсутність заторів, про що наземному Києву залишається тільки мріяти. Пам’ятаю як дітьми фотографувалися в порожніх вагонах, спеціально їздили до кінцевих станцій, щоб залишитися у потязі самим. Метро – це судини Києва, по яких течуть потоки тисяч людей щоденно. Якоїсь особливої атмосфери (окрім штовханини) зранку на центральних станціях мало, але пізно ввечері або у вихідний мені іноді вдається відчути любов до метрополітену, до синіх потягів, до вітру з темного тунелю. Кияни пишаються метрополітеном, він став вже більше символом міста, ніж каштани.
Дніпровська набережна
Унікальне місце, що створює атмосферу морського відпочинку прямо серед мегаполісу. Нещодавно відкрили літній фудкорт від метро «Поштова» до пішохідного мосту. Тут все просто: річковий вітер, натовп веселої молоді, запах вуличної їжі, музика, з кожного кутка різна. Можна просто впасти разом з бургером та холодним пивом на м’яке крісло та ні про що не думати, а просто уявити себе на азовській набережній у період відпустки. Дуже вже підштовхує до цього атмосфера навколо.
До списку не потрапило жодного ресторану та бару, бо смачного та креативного в Києві аж занадто багато. Можу виділити декілька цікавих – Puncraft, Pink Freud, Aлхімік, Dogs&Tails, Мілк бар, 3B cafe.
Взагалі будь-яке місце – рідний дім, дитячий майданчик, клуб з першими дискотеками, гуртожиток у віддаленому районі, маленький ресторан, масштабний стадіон, станція метрополітену чи модний бар можуть стати найатмосфернішим та особливим для когось.
Спогади – найцінніше, що в нас є, і територія де стався перший поцілунок або концерт твоєї мрії вже не буде для людини «просто» чимось там, а буде атмосферним та надихаючим місцем. Певна, що в Києві кожен може знайти таке для себе, як колись знайшла я.
Текст: Анастасія Третякова