Чи знали ви, що Хлор має жовто-зелене забарвлення? А чи помічали, що назва цього елементу (Cl) збігається з початком імені протагоніста з відомого на весь світ українського міста Dema? Можливо, ви помітили також, що в офіційному відео на пісню Pet Cheetah щоразу при гойданні лампи їх стає дев’ять?
Цікаво, як непередбачувано потужний викид ендорфінів стимулює мозок, і неймовірно на скільки часу вистачає заряду емоцій, отриманого за один вечір. Бажання дізнатись більше - стимул, до якого щодня спонукають заклади освіти, і до якого вас за стільки років не надихнув жоден лектор, зароджується прямо тут, в момент пост-концертного шоку, музичного катарсису, який тривав, мабуть, цілих 9 хвилин 37 секунд.
Ця поїздка відразу планувалась не так, як зазвичай. Обіцянка, яку я дала собі, звучала дуже просто: не тисни, не поспішай і приймай все, як є. Вочевидь, Всесвіт подарував мені такий прекрасний день за те, що я нарешті дослухалась цієї простої істини, бо таки дійсно: «все буде». Я розраховувала на потужне шоу, ідеальний звук і просто сподівалась гарно провести час. Натомість із пересічного слухача всесвітньо відомого гурту з концертного холу я вийшла частиною clique. Я аж ніяк не очікувала такої сили, яка безжально знищить всі страхи, з впевненістю в очах топитиме страх, виполоще душу в хлорці та запросить після цього на чашечку чаю, ніби старого друга. Із відвертою вразливістю тремтячий голос оповідача поглинув голос сумнівів у моїй голові. Далі були лише вогонь, світло і радість.
Згадуючи концерт зараз, я не можу виділити жодного неприємного моменту, пов’язаного з тим вечором. Навіть затримка початку та факел Джоша, який не загорівся, не зіпсував концерт (you can’t light torches in Dema after all, didn’t you know that, kid). Палаюча на сцені машина і танцюючий на ній Тайлер, рухома сцена для Джоша і вражаюче світлове шоу зробили атмосферу такою насиченою, що тільки справжні pro мали час ще й на відеоряд, шукаючи приховані знаки на екранах. Важко навіть уявити, скільки зусиль було в це вкладено. Підозрюю, що хлопці просто маги, і підтвердженням цьому є трюк, який соліст виконує на початку концерту, опиняючись в іншій частині залу за декілька секунд. Згадуючи це, хочеться відзначити той факт, що я бачила мало гуртів подібного масштабу, які протягом всього шоу намагалися не залишити без уваги всі сектори. Кожному присутньому дати зрозуміти: I see you, I hear you, you are important.
І якщо вам досі не вистачає любові і тепла в серці, просто перегляньте відео, коли в Києві вперше виконувалась Cut My Lip. Вона звучала перед наповненим залом вперше, але ми були готові. Незважаючи на вік, погляди, походження, в той момент інтуїтивно ми стали одним голосом, який відлунням доносив хлопцям з Огайо не менше, не більше, ніж любов і вдячність.
Світло софітів погасло, то тут, то там в повітрі літають поодинокі жовті конфеті. Люди покидають зал, концерт закінчився, але зі всіх сторін ще досі лунають пісні TOP. До наступного разу, banditos, бо тепер я знаю, що він точно буде.
Текст: Христина Корецька
Фото: Тарас Яценюк