“Дивися, талант є всюди, але мати що сказати і знати, як це донести до людей, ось у чому вся справа. І одна з причин, чому ми повинні бути тут — сказати те, що люди хочуть почути. Тож хапай цю можливість, не вибачайся, і не думай про те, чому тебе слухають чи як довго це триватиме. Просто скажи їм те, що хочеш сказати”.
Коли народжується одна зірка, інша згасає. Жорстокі закони Всесвіту. І не завжди любов може врятувати.
Історія, здавалося б, стара як світ, але настільки майстерно розказана, що не залишить нікого байдужим. Історія, яка торкнулася душі.
Це вже четверта постановка однойменної картини 1937 року. Дебют Бредлі Купера як режисера. «Я завжди хотів спробувати себе у цій ролі. Робив фільми у думках». Проте до зустрічі з Леді Гагою він все ще не був впевнений в екранізації цієї стрічки. Бредлі побачив, як Гага співає на концерті для Cancer Foundation і наступного дня поїхав до неї додому. «Поруч з нею я одразу відчув себе комфортно», – згадує актор. Він запропонував їм разом заспівати. «Я просто закохалася у його голос. Я полюбила те, як наші голоси звучать разом». Ось так і розпочалася історія цього фільму.
Основна лінія сюжету залишається майже незмінною.
Відомий музикант Джексон Мейн, який має проблеми з алкоголем та наркотиками, одного вечора випадково потрапляє у drug bar, де проста дівчина Еллі після роботи співає французькі пісні. Зустріч у гримерці, відверта розмова на пустій парковці, сила голосу, що захоплює, відкрита душа, що обеззброює – і Еллі наступного вечора тікає з роботи, сідає у машину, яку за нею послав Джек та їде на його концерт. Він кличе її на сцену, і вони співають разом пісню, що народилася просто неба.
«Вся справа у моментах», – розповідає Бредлі. Любов у деталях. За весь фільм Еллі жодного разу не сказала Джеку, що любить його, але майстерна режисерська робота та гра акторів і так це показали через кожен погляд, кожен жест.
Еллі не вистачає впевненості, Джеку не вистачає натхнення, не вистачає константи в житті. Вони разом їдуть у тур, пишуть пісні в дорозі, насолоджуються одне одним. Майже як казка, правда? Еллі помічає продюсер, пропонує їй випустити власну платівку. Змінюється її стиль, це вже не старий добрий рок-н-ролл, а якісний поп.
Багато хто говорить про схожість долі Еллі та самої Гаги. Проте, це не зовсім так. «Вона абсолютно не така, коли я починала. Я дійсно вірила у себе і йшла напролом. Я грала по три шоу за ніч. Кожен день у новому штаті. Це зовсім це не те, яка є Еллі. Вона не вірить у свою красу та унікальність», – коментує Гага.
Еллі на стадії створення нового образу. Яскраво-руде волосся, відвертий одяг, команда танцівників – і від дівчини на пустій парковці залишається тільки голос.
За маскою слави важко розгледіти просто людину зі звичайними страхами, комплексами і проблемами. Ми хочемо бачити щось ідеальне, хочемо вірити, що на нашій стіні висить плакат того, на кого треба рівнятися. Ми дивимося на зірку і не бачимо людини. Не питаємо себе, як же важко жити під такою прискіпливою увагою, під постійним тиском. Еллі розгледіла у Джекові людину, а Джек своєю підтримкою і любов’ю допоміг народитися Зірці.
Еллі не відвернулася від Джека, вона скасувала тур, аби бути разом з ним. Але не всіх людей можна врятувати, часом навіть чиста любов не здатна творити чудеса.
Остання сцена фільму. Еллі, справжня Еллі, у красивій сукні співає пісню, яку написав для неї Джек. Співає так ніжно і проникливо, що дівчата у кінозалі не можуть стримати сліз.
Don’t wanna feel another touch
Don’t wanna start another fire
Надзвичайно сильні моменти у стрічці – виступи музикантів. Леді Гага наполягла, щоб все було по-справжньому і ці сцени записувалися наживо. Музика сама по собі – це історія.
Текст: Мар'яна Телючик